„Сакура кай”: японські суші на хмельницький манер

Коли мій київський товариш запитав, де в Хмельницькому можна скуштувати суші та випити келих сливового вина, пригадалися лише дві назви: „Сакура кай” та „Васабі”.

А потім згадав, що саме перший заклад у цьому коротенькому списку став ще й першим рестораном обласного центру, котрий спеціалізується виключно на японській кухні. Тому японські суші на хмельницький манер ми пішли смакувати саме туди. До того ж, розташування самого ресторану просто таки повинно було сприяти релаксаційному відпочинку на висоті пташиного польоту. А як може бути інакше, якщо „Сакура кай” знаходиться у самісінькому центрі, на четвертому поверсі одного з найбільших торговельних комплексів Хмельниччини „Либідь плаза”.

Інтер’єр

Перше, що кидається у вічі, коли переступаєш поріг ресторану – загальна лаконічна та екзотична для європейського ока заспокійлива обстановка. Японія тут – скрізь. І в першу чергу, у заспокійливих, як на мене, кольорах – блідо-жовтому, світло-коричневому, чорному, білому та подекуди рожевому в аксесуарах. Такі барви – результат використання в оформленні інтер’єру, здебільшого, природних матеріалів: бамбук на стінах, столи на масивних дерев’яних ніжках, солом’яні циновки. Зі стелі звисають паперові світильники. У закладі навіть підставки для серветок бамбукові. Настрій покращується ще більше, коли сідаєш за столик на м’якенький чорний диван, підкладаєш під спину подушку й перед очима відкривається чудова панорама з вікон.

Їжа

Зрозуміло, що у „Сакура кай” меню суто японське, тобто, складається, переважно, з морепродуктів та рису. Отож, якщо серед ваших кулінарних уподобань немає нічого співзвучного зі словом суші, то робити вам тут нічого – європейських страв у меню ми не знайшли. Хоча можна спробувати традиційну японську горілку – саке або сливове вино, пляшку якого ми й замовили. Щоправда, зазначеної у карті вин пляшки, як то кажуть, „японської слив’янки” вартістю в 120 гривень у ресторані чомусь не виявилося. Офіціантка лише розвела руками і заглибившись у меню, почала шукати, щоб нам ще запропонувати. Мій київський товариш так засмутився від того, що не зможе пригостити нас розхваленим горілчаним виробом, що розщедрився на 390 гривень, замовивши, за рекомендацією офіціантки, пляшку сливового вина на травах.

До речі, щодо меню. Воно виконане наочно, тобто поруч з назвою та ціною є зображення того, що ти замовляєш. А обирати шанувальникам японської кухні є з чого: салати з водоростей та сої; супи з морепродуктів; декілька різновидів суші; ну, й, звісно, роли та сашимі. Чесно кажучи, експериментувати ми не ризикнули, тому обирали те, що вже доводилося куштувати: роли з тунцем та роли з лососем. Нічого не скажеш: все смачне і свіже. Щодо вина, то солодку хмільну рідину з пляшки у вигляді тубусу, з зеленими сливами на дні ми смакували довго. Та ще й кожному дісталося по проспиртованій сливі. Жуєш її й подих перехоплює.

Обслуговування

Вже пізніше, зайшовши в Інтернеті на один хмельницький розважальний портал, я прочитав відгуки відвідувачів ресторану „Сакура кай”. Одні кажуть, що у ресторані приймають клієнтів на високому рівні, інші незадоволені. Хтось нарікає на те, що офіціанти могли б працювати швидше, а інші хотіли б бачити обслуговуючий персонал суто у кімоно та на дерев’яних підборах. Як на мене, то обслуговування у ресторані національної кухні повинно бути максимально наближеним до автентичного. Якщо по-японськи, то якісно, швидко та гостинно. Плюс обслуговуючий персонал, точніше, його ставлення до відвідувачів. Нам, на жаль, з офіціанткою не дуже пощастило. Меню чекали довго, хоча декілька разів натискали на кнопку виклику. Одному з наших супутників, котрий не вмів користуватися паличками, так і не принесли виделку, хоча він просив. Можливо, в ресторані їх не було, але офіціантка, принаймні, могла запропонувати показати, як паличками користуватися. Проте брудний посуд прибрала швидко, навіть не поцікавившись, чим ми будемо допивати воду, котра залишилася у пляшці. І ще одне. До ресторану ми прийшли увечері відпочити, тому трохи заважала музика, котра лунала з поруч розташованого боулінгу. Усе б нічого, якби двері часто не залишалися відчиненими навстіж самим же обслуговуючим персоналом.

Григорій ПОДІЛЬСЬКИЙ.