Дрібне підлабузництво, хіпеж та містечковість – cправжній „Цимес”
І все це – cправжній „Цимес”
В обласному центрі не так мало закладів громадського харчування, які претендують на звання автентичних щодо різних світових культур. Є бари-ресторани, котрі позиціонують себе як заклади грецької, турецької, грузинської, італійської, східної кухні. Не будемо заглиблюватися в те, наскільки повно ці заклади відповідають заявленим напрямкам, просто зазначимо, що іще одним національно-спрямованим баром у Хмельницькому стало більше. Мова цього разу піде про „Цимес” – ресторан, в якому кухня – єврейська.
ІНТЕР'ЄР
Звісно, ми не є аж такими знавцями інших культур, щоб впевнено та переконливо стверджувати, що й на скільки в інтер'єрі, обслуговуванні, їжі тощо відповідає традиціям, а що – ні. Ми, наприклад, ніяк не могли дійти згоди, чи в єврейському ресторані відвідувачі мають сидіти за столами, чи правильно було б розташовуватися на килимах та подушках, як, скажімо, в турецькому. Зрештою, сидіти за столиками нам було, все ж, зручніше. Звичніше. Зал у „Цимесі” невеликий, можна сказати, камерний. Витриманий у коричнево-зелених кольорах. Барна стійка прикрашена досить оригінально – у спеціальних чарунках розтавлені пляшки з-під спиртного, розписані вручну. Такі ж пляшки розставлені у нішах по залу. Дорогий порцеляновий посуд. Оригінальне меню, на дорогому папері, оздоблене національними фотокартками та малюнками. Вишукані скатертини на столах. Напівприглушене світло. Музика досить неголосна. До речі, звичайна попса, жодного натяку на щось, хоча б приблизно подібне до єврейських мотивів, ми за весь вечір так і не почули.ЇЖА
Ось що однозначно можна назвати традиційним. Щоправда, зазначу, традиційним настільки, наскільки ми ці традиції знаємо. Чи справді страви відповідають єврейській культурі сказати важко. Та одні лише назви чого варті (заради збереження атмосфери подаємо їх російською, як вони були зазначені у меню)! Наприклад, салат „Роза Иакова ликует и веселится”. Або салат „Хипеж”. Чи „Местечковый”, про який в меню зазначено, що його дуже полюбляв відомий політичний діяч сталінських часів Лазар Каганович. До речі, салат досить простий: помідори, огірки, олія. Саме через таку його стандартність мені й не вдалося його спробувати, адже потрібно було куштувати щось екзотичніше. А ще в меню були „Те же и Абрамчик”, „Рыбачка Соня”, „Мелкий подхалимаж”. А ще були «овощная восточная корзинка Мацот», «Куриные потрошка для БЭЛЛОЧКИ», «Караси по-одесcки», «Карп Шофан», „Cолянка по-иерусалимски” та багато іншого. Зрештою, ми зупинили свій вибір на «Хипеже» (12,20 грн.), «Мелком подхалимаже» (11,15 грн.) та салаті з екзотичною назвою «Да шо вы говорите!» (16,25 грн.). Також взяли дві порції форшмаку (по 6,60 грн.). З гарячого обрали телятину (14,60 грн.), язик під сметанним соусом ( 10,60 грн.) та курку (8,30 грн.). На гарнір обрали рис (7,10 грн.) та картоплю-фрі (по 4 грн.) Міцних спиртних напоїв у «Цимесі» не подають, лише пиво (6,50 грн. за півлітра). Чесно скажу, наїлися ми, як то кажуть, від пуза. Бо все було смачне та оригінальне. Єдине, – ми не спробували фаршированої риби, яка, кажуть, теж є однією з традиційних єврейських страв. P.S. А ще у «Цимесі» на другому поверсі є номери… Про це нам повідомили одразу, щойно ми зайшли і запитали, чи є інші зали. Проте ми туди не ходили. І скільки коштує номер, теж не запитали. А шкода… Олеся ВОРОНЦОВА.Фото автора.
