Ірині Мерлені: “Моїм кумиром була Аврора”
Ірині Мерлені, яка завдяки своїм досягненням у вільній боротьбі, вважається однією з найтитулованіших борчинь світу, нещодавно постала у незвичному для себе амплуа, взявши участь у проекті “Танцюю для тебе-2” й приємно здивувавши глядачів своїми неймовірними па. І все це під чітким керівництвом ще одного талановитого нашого земляка Сергія Костецького, який разом з Іриною танцює заради втілення мрії юного плавця, інваліда-сироти Сергія Солнцева. Тому ми й вирішили поспілкуватися з Іриною, щоб привідкрити своїм читачам завісу над життям нашої талановитої землячки. Досьє- Ірина Мерлені (також Ірині Мерлені, Мельник-Мерлені, Микульчин-Мерлені) (уроджена Мельник) – після включення жіночої вільної боротьби до олімпійської програми, стала першою олімпійською чемпіонкою у цьому виді спорту. Ірина - заслужений майстер спорту з вільної боротьби, олімпійська чемпіонка (Афіни, 2004), бронзова призерка Олімпіади (Пекін, 2008), чемпіон світу (2000, 2001, 2003), чемпіон Європи (2004, 2005).
- Народилася 8 лютого 1982 року у Кам’янці-Подільському. До п’яти років жила у селі Кульчіївці Кам’янець-Подільського району, потім сім’я переїхала до Хмельницького.
- З чотирьох років почала займатися спортом, піднімаючи гантелі під наглядом батька. Качала прес, виконувала вправи на розтяжку, займалася із боксерською грушею, батько загартовував її купанням у холодній воді. Почала займатися вільною боротьбою з п’ятнадцяти років. У 1999 році закінчила Хмельницьку загальноосвітню школу №28.
- За словами Ірини, більшості своїх досягнень вона зобов’язана батькам, які з раннього дитинства привчили доньку до спорту. Вони і назвали її на честь трикратної олімпійської чемпіонки Ірини Родніної. “Шкода лише, що мені не вдалося досягнути такого ж результату – трикратного олімпійського золота, як моя відома тезка”, - зізнається Ірина.
- Ірина п’ять років навчалася у музичній школі (скрипка, фортепіано). Займалася шахами та художньою гімнастикою.
- Закінчила Львівське училище фізичної культури. Нині вона навчається у магістратурі Кам’янець-Подільського педагогічного університету, на факультеті фізичної культури. Паралельно із цим закінчує другий курс Міжрегіональної академії управління персоналом за спеціальністю “міжнародні відносини та дипломатія країн ЄС”.
- На початку своєї спортивної кар’єри юна спортсменка потрапила у “темну історію” з фіктивним шлюбом з греком Мерлені. Про цю сторінку своєї біографії борчиня згадувати не любить, навіть дратується, коли при ній порушують згадану тему. “Щодо шлюбу з греком - усе суцільна вигадка, бо ніякого Яніуса Мерлені не існувало в природі. Коли я переїхала на Елладу, то просто змінила прізвище на їхній манер. Це як псевдонім. Що вдієш - такі були умови сторони, яка мене запросила. Мовляв, не можна на змаганнях представляти Грецію з українським прізвищем”, - розповіла Ірина в одному із своїх інтерв’ю.
- Заміжня. Чоловік – майстер спорту міжнародного класу з вільної боротьби Андрій Микульчин, з яким Ірина познайомилася під час навчання у Львівському училищі фізичної культури. Подружжя має дворічного сина Артура. Після одруження Ірина перейшла на прізвище свого чоловіка, але під час спортивних змагань користується звичним Мерлені, оскільки саме під цим прізвищем досягла найбільших перемог на світовій борцівській арені.
- Зріст – 150 сантиметрів, рідна вагова категорія – 48 кг.
- Хобі – музика, танці. - Вольовій настрій – це, насамперед, стимул до перемоги. У різних людей стимул різний. У одних - це гроші, у інших – патріотизм, у третіх – амбіції. Чи можна розшифрувати стимулюючі компоненти Вашого бойового духу й бажання перемогти?
- Раніше я не замислювалася над цим. Просто мій батько навчив мене з дитинства перемагати. Він казав мені: “Іро, ти повинна краще за всіх бігати, стрибати й підтягуватися”. Так я перемагала до певного моменту – до олімпійського золота. Перелом у настрої стався у момент нагородження. Коли мені вручили золоту медаль й увінчали лавровим вінком, тільки тоді я зрозуміла, що за мною - уся країна.
- Не минуло й року, як Ви народили сина й повернулися у великий спорт. Не важко було?
- Мені допомагала родина. Більшу частину турбот з догляду за Артурчиком взяв на себе чоловік. До речі, - хоча ми Андрієм – два лідери, вміємо домовлятися й оминати гострі кути.
- Заняття танцями якось позначилися на вашій фізичній формі?
- Я стала жіночнішою, м’якшою. І, здається, привабливішою. Мама каже, що зараз на паркеті я виглядаю краще, ніж з самого початку.
- Якою Ви були в дитинстві? Як вчилися у школі?
- Дуже непосидючою дитиною. У дитячому садочку завжди брала участь у найрізноманітніших конкурсах. За іронією долі, мені завжди давали вчити найбільше віршів, з якими я потім виступала на святкових ранках у садочку. У школі навчалася добре. Дуже любила алгебру, англійську, музику, російську та українську літератури.
- Чи мріяли Ви в дитинстві про танці?
- Я усе життя мріяла співати та танцювати - моїм кумиром була Мадонна. Але танці були на четверту годину, а тренування – на п’яту. Я просто фізично не встигала. Тому зробила вибір на користь боротьби, адже вже півтора року займалася нею й на той час вже була чемпіонкою світу. Нині ж дуже люблю бувати на різних тусовках, а з гарною компанією – співати караоке.
- Чоловік задоволений Вашими успіхами в проекті “Танцюю для тебе”?
- Андрій мене підтримує й хвилюється за нашу пару: ще не пропустив жодного прямого ефіру телепроекту. До того ж, Андрій завжди ходить на усі мої спортивні змагання, де б я не виступала. Наталя СІДОВА.
