Китайгород
У перші роки незалежності у це подільське село прибув китайський багатій, запевняючи, що його пращур саме тут проклав Великий шовковий шлях до Європи. Так воно чи ні, але як жартівлива згадка про цей візит при в’їзді в Китайгород на Кам’янеччині красується поіржавілий від вітрів та дощів дорожній знак з китайськими ієрогліфами. Завбачливі українці хотіли догодити далеким гостям, тож постаралися й назву свого населеного пункту написали китайською. Питання тільки, чи ж правильно.
Село красується нагорі, а внизу поспішає до Дністра річка Тернавка, голуба змійка в неймовірної краси долині. Архівні документи свідчать, що тут народилася Олена Глинська, мати російського царя Івана Грозного. Але про це мало хто пам’ятає. Зате навіть малюки перекажуть вам легенду про володарку, яку в кареті понесли коні, і тільки волання пані до Бога спинили розгарячілих скакунів над самим урвищем. Перелякана багачка поклялася збудувати тут костьол. Ось він, присвячений Діві Марії, стоїть, над крутим берегом Тернавки, поруч із новим православним храмом. Побудований із каменю у стилі пізнього Ренесансу з бароковими фасадами усього за чотири роки наприкінці XVIII століття.
Поруч із храмом – руїна панського палацу. А колись у Китайгороді знаходився і укріплений замок. Був він на самому спуску в долину. Вона, як і стінка каньйону (яку називають ще китайгородським відшаруванням), і є найбільшими цінностями тутешньої місцевості. Це місце постійно приваблює науковців та природолюбів багатющим різноманіттям фауни та флори. Колись тут котило хвилі Сарматське море. Каміння береже відбитки слідів та уламки кісток древніх тварин, а на вапнякових грунтах зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги. А своєю назвою Китайгород завдячує зовсім не китайцям. А скоріше – китайці, тканині, відомій з часів Київської Русі.
Віра ШПИЛЬОВА.