Власна цивілізація Майї
Інтернет-досье6 лютого 2008 року солістка Хмельницької обласної філармонії, артистка оркестру ансамблю “Козаки Поділля” Майя Онищук народила доньку Софію. У серпні 2007 вона одружилася з Олександром Доколовим. У 2002-2004 рр. Майя жила і працювала у Франції. Неодноразово виступала в Києві на президентській ялинці. До народження доньки гастролювала за кордоном зі своїм балетом “Арт лайн”. Виступала на фестивалях у Польщі, Голландії, Іспанії, Португалії, Німеччині. Із майбутнім чоловіком Майю познайомили родичі на одному із днів народження. Олександр займається готельно-ресторанним бізнесом у Львові. Весілля святкували у хмельницькому кафе “Театральне”. Майя взяла прізвище чоловіка, але виступатиме на сцені за дівочим. – Майє, кажуть, що народження дитини дуже змінює жінку. А як це відбувається у творчих жінок?
– Як змінює?.. Скажімо так, пріорітети вже зовсім інші. Якщо до народження Софії головною для мене була скрипка, кар’єра, то тепер... Я, в принципі, не ставила собі за мету стати знаменитою особою. Якось так все саме сталося. Я просто працювала.
– Давайте розставимо крапки над «і»: Ви збираєтеся продовжувати свою кар’єру?
– Я повернулася, як Ви кажете, до продовження кар’єри, вже через десять днів після виписки з пологового будинку. Мене просто не залишають. Телефонують люди, просять: «Майєчко, так чекаємо, так би хотілося, щоб саме Ви... Ми готові навіть посидіти з дитиною, поки Ви виступатимете». Я не можу відмовити. І на перший після пологів виступ, здається, я поїхала у Вінницю. Звісно важко, тому що серце моє лишається вдома. Але відверто скажу: Софія мене надихає. Настільки всередені зараз відчуваю щастя повною мірою, що важко навіть передати словами. Я вже так поєдную свою працю і любов до дитини, що замислювалася про те, щоб своєю творчістю розвивати, давати щось іншим дітям.
– Тобто?
– У мене колись була ідея, я вже навіть почала робити якісь кроки щодо створення приватної музичної школи. Тепер я думаю про це частіше. Ймовірно, дещо планую на майбутнє. Але у нашій країні на створення такої школи дуже важко добути ліцензію, тому все це поки що в планах.
– Ви хочете сказати, що вирішили змінити профіль діяльності на викладацький?
– Ні. Поки що – ні. Поки ще є молодість, я прагну виступів. Але ж у вісімдесят років я не буду гоцати по сцені. Може, трохи згодом. Хоча я граю технічно досить складні речі, і танцювати щось запальне не виходить, але все-таки є певне шоу, а не лише статична гра на інструменті. Звісно, я не Асія Ахат, де лише прості мелодії та танці....
– Може, Ви теж думаєте заспівати?
– О... Я співаю... В певному колі, за певних обставин... Ого-го! Але то жарт. Хоча я починала кар’єру з ресторану. Він вже давно закритий. Звісно, мені казали: «Так, Майє, давайте співати!» Я сказала: «А давайте!» Тобто, можу, але щось нескладне, джазові якісь речі. Хоча... Якщо людина чогось прагне, варто спробувати.
– Ви зараз багато сидите з дитиною вдома. А це означає зайнятість, скажімо так, рук, а не голови. І от про що Ви думаєте в плані творчості, доглядаючи за дитиною?
– Є у мене проект, про який я давно вже мрію. Але для його втілення в життя мені не вистачало таки же фанатиків, як сама. Але зараз мені вже телефонують самі музиканти і кажуть, що хотіли б зі мною працювати. Я не хочу все розповідати, тому що знаєте, як буває. Було, запланували ми кліп знімати – завагітніла...
– Якщо кліпи, то хто має знімати? Відоме ім’я?
– Мені б хотілося знімати тут. Не місцеве телебачення маю на увазі, а хлопців, які робили кліп... У нас вже й сценарій є, артистів собі напланувалипідібрали. Мав бути і Царук, і Болгарчук у головних ролях. Знаєте, які вони кумедні? Все мало бути трохи в жартівливому плані, щось схоже на «Весілля в Малинівці», а пожартувала з усіма я. Але тепер думаємо повернутися до цієї теми.
– А на скільки часто вдається взяти в руки інструмент?
– Ой, скажу чесно – хотілося б частіше. Якось попробувала взяти в руки скрипку. Не хочеться втрачати форму, та й є нові речі, котрі хотілося б відшліфувати. Так у Софії почалася просто істерика!
– Можливо, Ви вирощуєте у себе під боком свого головного критика?
– Вона просто сварила мене своєю незрозумілою поки що мовою. Але однозначно – то була критика. Тому поки що я в її присутності не граю.
– Якщо ставити крапку, Майє, Ви можете пообіцяти, що ми не змушені будемо в майбутньому слухати лише Асію Ахат чи вашу колегу Ванесу Мей?
– Звісно, я повернуся на сцену, бо я без неї не можу, без глядачів, слухачів, енергетики концертів. Однозначно. Та й планів – велика купа.
