Богоматір зійшла на мури собору
Серед розібраних лаг та дощок дзвінниці раптом сяйнуло щось благородним блиском. То був схований священниками у 20-ті роки минулого століття від більшовицьких зайд скарб. Робітники, які не цуралися чарки та лівого заробітку, вирішили привласнити знайдені золоті зливки у вигляді долонь та ступнів ніг, дивовижної краси церковну корону, монети. А потім взялися потроху перепродувати хрести. Піймалися в... лазні у розпалі торгів. Вилучені правоохоронцями цінності забрали в Москву.
Це сталося наприкінці минулого століття. Як правило, найдорожчі цінності та найкращі музейні експонати вилучалися до центру. Ніби для того, щоб забезпечити краще збереження. Але де тепер вони?
Блукаючи древніми вуличками старого Кам’янця, зупиняєшся, вражений, перед останками величних аркових склепінь вірменcького собору святого Миколая, пам’ятки XV-XVIII століття, поруч із яким височіє дзвіниця. За ним – крихітна Миколаївська церквиця. Усе це – творіння рук кам’янецьких вірмен, які на довгі століття оселилися в місті. Були вони досить заможні, мали власний Торговий дім, допомагали коштами розбудовувати Кам’янець.
За переказами, коли турки заволоділи Кам’янцем і вирішили прибрати до рук багатий віоменський куток міста, Божа мати зчудотворної ікони зійшла на мури Миколаївського собору.
Осяяна променями, зупинила загарбників і благословила всіх вірних. Ту ікону кам’янецькі вірмени вивезли в X столітті зі своєї зруйнованої столиці міста Ані, а походить вона з Візантії. Турки продовжували переслідувати вірмен, і ті вимушені були втікати, не стомлюючись благати Пречисту про порятунок.Ікона повенрулася до Кам’янця у супроводі отців Онуфрія Астановича та СтефанаФаруховича 1700 року. Її встановили у церкві святого Стефана, оскільки собор свчтого Миколая було зруйновано під час польсько-турецької війни. Кам’янчани відбудували собор. Є свідчення, що тут почергово відбували літургії різні конфесії.
Віра Шпилова
